Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ворожити

Ворожити, -жу, -жиш, гл. 1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить. Ном. № 233. 2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали. Ном. № 12831.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 255.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОЖИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОЖИТИ"
Белеґа, -ґи, ж. Экскрементъ коровы. Вх. Зн. 2. Также во мн. ч. белеґи. Шух. І. 24.
Гав'Юрка, -ки, ж. = вевірка. Вх. Пч. II. 7. Cм. білка.
Гиссоп, пу, м. Раст. Hyssopus officinalis L. ЗЮЗО. І. 125.
Заведе́нція, -ції, ж. = заведення. Ич, думаю, яка в їх заведенція! Треба й собі, щоб не подумали, що я мужик, дак нічого й не знаю. Драг. 52. Се вже така буде усюди заведенція. Кв. Драм. 34.
Зжоло́битися, -блюся, -бишся, гл. Покоробиться. Зжолобились двері.
Огребти, -ся. Cм. огрібати, -ся.
Пооблуплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Облупиться (во множествѣ). Верхи в дуба повсихали і кора на їх пооблуплювалась. Стор. МПр. 105.
Посіктися, -січуся, -че́шся, гл. Посѣчься. Мої довгі коси посічуться. Шевч. 330.
Розвій, -вою, м. Развитіе. Галиц.
Трийчи числ. = тричи. Трийчи відречешся. Єв. Л. XXII. 34.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРОЖИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.