Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ворожити

Ворожити, -жу, -жиш, гл. 1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить. Ном. № 233. 2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали. Ном. № 12831.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 255.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОЖИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОЖИТИ"
Белендіти, -джу, -диш, гл. = баландіти. Вх. Зн. 2.
Березка, -ки, ж. 1) = берізка. Очерет, повитий березкою. О. 1862. ѴІІІ. 16. 2) — болотяна. Betulahumilis Schrank. ЗЮЗО. І. 114.
Зака́пати, -паю, -єш, гл. = закрапати. Червона кров закапала з пучки. МВ. ІІ. 66.
Злотистий, -а, -е. Золотой. Моя квітка злотиста. Грин. III. 507.
Пересмажити Cм. пересмажувати.
Повінь, -вені, ж. Разливъ. Шух. І. 180.
Поворіт, -ро́ту, м. 1) Поворотъ. На повороті шляху. Стор. МПр. 122. повороту нема. Нельзя поворотиться. Повороту спірного нема за оцим возом, — як би його геть звідци. Волч. у. 2) Возвращеніе. 3) Та часть вѣтряной мельницы, къ которой прицѣпляютъ веревку для ея поворачиванія. Лебед. у. 4) Воротъ. Лебед. у.
Сцикуха, -хи, ж. Та, которая часто мочится.
Умовка, -ки, ж. Договоръ, условіе. Я з вами не роблю умовнії. Котл. Ен. V. 14.
Шлак, -ку, м. Кромка сукна. Желех. Гол. Од. 55.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРОЖИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.