Бігчи, бічи, біжу, -жиш, гл. = бігти.
Бриденька, -ки, ж. Ум. отъ бридня.
Вибевкатися, -каюся, -єшся, гл. Выбраться изъ грязи, болота.
Кликати, кличу, -чеш, [p]одн. в.[/p] кликнути, -кну, -неш, гл.
1) Кричать, подавать голосъ. Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума.
2) Звать, призывать, сзывать. Чи ти чула, дівчинонько, як я тебе кликав? Кличе мати вечеряти, а донька не чує. Не прийшов я кликати праведників. Клич громаду! Употребляется также съ предлогомъ на: от брат приостав трохи та й кличе на мене. Съ измѣненнымъ удареніемъ: кликнути. Позвать. Пійдіть, гінця мені кликніте!
8) Называть (по имени). Ой ти дівчино, ти мила моя! як же тя кличе мати твоя?
Мусува́тися, -су́юся, -єшся, гл. Возиться. Я й додому почав уже повертати, а він одно мусувався і панькався біля своєї кобили.
Підібрати, -ся. Cм. підбірати, -ся.
Підсохти Cм. підсихати.
Попідбігати, -гаємо, -єте, гл. Подбѣжать (о многихъ).
Телепка, -ки, ж. Глупый, пустой разговоръ.
Чадити, -джу́, -ди́ш, гл. Угарить. Чадить груба, — одіткни верх.
