Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воркувати

Воркувати, -ку́ю, -єш, гл. Ворковать. Чого, серце, як голубка, день і ніч воркує? Шевч. 43. Воркувала горлиця у садку. Гліб. 49.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКУВАТИ"
Бахурувати, -ру́ю, -єш, гл. Прелюбодѣйствовать. З другими бахурують, свої ж жінки нехай горюють. Котл. Ен. II. 28.
Виманити Cм. виманювати.
Гадючка, -ки, ж. 1) Ум. отъ гадюка. 2) гадючку вкинути, впустити. Сдѣлать пакость. Здається і друже, а гадючку впустив. Ном. № 9536.
Ґлеґа́ти, -ґаю, -єш, гл. = Ґляґати. Гол. І. Вступл. 700.
Дзиготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Стрекотать, жужжать. Гудуть бжілки, дзигочуть копит, О. 1862. VI. 90.
Обіськати Cм. обськавати.
Перстінець, -нця́, м. Ум. отъ перстінь.
Покоїк, -ку, м. Ум. отъ покій.
Свистюля, -лі, ж. Раст. Conium maculatum L. ЗЮЗО. І. 119.
Стожалля, -ля, с. Мѣсто, гдѣ ставятъ стоги.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРКУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.