Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воркувати

Воркувати, -ку́ю, -єш, гл. Ворковать. Чого, серце, як голубка, день і ніч воркує? Шевч. 43. Воркувала горлиця у садку. Гліб. 49.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКУВАТИ"
Бойниця, -ці, ж. Бойница. К. Бай. 71.
Висліджувати, -джую, -єш, сов. в. вислідити, -джу, -диш, гл. 1) Выслѣживать, вислѣдить. Натрапив на слід та й вислідив. Стор. І. 49. 2) Изслѣдовать. Уман. І. 304.
Дви́гну́ти, -ся. Cм. Двигати, -ся.
Остатній, -я, -є. = останній. Остатню корову жидам продам. Шевч.
Підмитва, -ви, ж. Подмываніе; вода, которой подмываютъ. Миють також стіни, доки сягає підмитва. МУЕ. III. 42.
Підтяти Cм. підтинати.
Позагромаджувати, -джую, -єш, гл. = позагрібати.
Порозруйновуватися, -вуємося, -єтеся, гл. Разрушиться (во множествѣ). Будівлі без догляду порозруйновувалися.
Розгов'ядний, -а, -е. = марнотратний. Вх. Лем. 462.
Форналь, -ля, м. Конюхь. Kolb. І. 68.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРКУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.