Буць, -ця, м. Неудавшійся хлѣбъ. Спекла мама буця, що не їстиме ні куця, ні цюця.
Ваджуватися, -джуюся, -єшся, гл. — до кого. Привязываться, приставать къ кому.
Голобля, -лі, ж. Оглобля. Не по коню, та по голоблях. Cм. оглобля.
Жмі́нька, -ки, ж. Ум. отъ жменя.
Кондійка, -ки, ж. Ендова; церковный сосудъ, въ которомъ святятъ воду.
Крейда, -ди, ж. Мѣлъ. Побілів як крейда.
Назі́мий, -а, -е. Озимый. Ми віночки плетемо не з золота, — з яриці, з назімої пшениці.
Окучка, -ки, ж. У охотниковъ: огорожа изъ прутьевъ около утинаго гнѣзда. (для поимки птицы).
Смітник, -ка, м. Мѣсто, куда сбрасываютъ соръ, мусоръ. Ум. смітничо́к. Найшла на смітничку ложку та в тин устромила.
Тімениця, -ці, ж. Грязный слой, образовавшійся отъ нечистоты на темени у младенцевъ. У и вообще на кожѣ человѣка, то-же что и леп. Тімениці повно на шиї й на руках. Ум. тіменичка.
