Благий, -а, -е. 1) Благой, блаженный. Отець Андрій.... устав та: «Боже благий, Боже мій милостивий!» каже.
2) Плохой. Коли хліб благий, то його не жнуть, а косять.
3) Ветхій. Благенькі сорочечки, драночки.
4) Немощный, слабый. Ум. благенький, благонький, благесенький. Віз у його благенький.
Видрукувати, -кую, -єш, гл. Отпечатать. Иногда неправильно: видрюкувати. Будете читати, як пан Гребінка видрюкує.
Зацурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Связать что-либо при помощи палки (цу́рки), которая, скручивая веревку, укорачиваетъ ее и затягиваетъ такимъ образомъ связку. 2) Запросить (дорого). Як що не дуже багато будуть гарувати... там рублів п'ять, ну, хоть і десять, то вже давайте, а як що зацурують як дурень за батька, то йдіть у друге місто.
Здігна́ти, здожену́, -не́ш, м. = здогнати. Від одного втік, а другого не здігнав.
Зігну́ти, -ся. Cм. згинати, -ся.
Змеженіти, -ні́ю, -єш, гл. Снасть (о водѣ). Як змеженіє вода, тоді треба її гатити.
Коне́ць, -нця́, м. = Кіне́ць. Як ся зійде Стрий і Ломець, то буде світу конець.
Корчів, -чо́ва, м. = корчага.
Роздайко, -ка, м. Щедрый, много раздающій.
Спіх, -ху, м. Поспѣшность, скорость, спѣхъ, проворство. За дівкою було дуже багато снопів (нажатих), а св. Петро й каже: Господи милостивий, де цій дівці пара, шо вона має спіх такий? У роботі багато сміху, — то мало спіху. Знай виводить та виводить, а спіху нема. Ум. спішо́к.