Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воробиця

Воробиця, -ці, ж. Самка воробья. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОБИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОБИЦЯ"
Джо́я, джо́ї, ж. = Джеджора. Ум. Джойка. Вх. Зн. 14.
Доди́батися, -баюся, -єшся, гл. Ходить (о старикѣ), пока случится бѣда.
Лито́вка, -ки, ж. = литвинка. О. 1861. X. 32.
Попотужити, -жу, -жиш, гл. Погоревать много, нагореваться, наплакаться. Як вигнала мене свекруха... — що я попожурилась, що я попотужила. Г. Барв. 433.
Потовпити, -плю, -пиш, гл. Умѣстить, помѣстить.
Псиця, -ці, ж. Сука. Желех.
Ступчики, -ків, м. мн. Родъ узора въ вышивкѣ. Kolb. І. 48.
Тонкорогий, -а, -е. Тонкорогій, съ тонкими рогами. Рудч. Чп. 255.
Уконтентуватися, -туюся, -єшся, гл. Удовлетвориться.
Устодолитися, -люся, -лишся, гл. Установиться (о погодѣ). Дощі й непогоди: не устодолиться ніяк. Васильк. у. Швидко місяцеві кватиря, — може устодолиться. Черк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРОБИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.