Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ворочати

Ворочати, -ча́ю, -єш, гл. 1) Возвратиться. Ворочай, зятеньку, хоч не хутко. Мет. 99. 2) Возвращать. Доганяйте, ворочайте літа молодії. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 256.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОЧАТИ"
В'ячати, -чу, -чиш, гл. = мекати. Коза в'ячит, кричит: ве, ве! Вх. Уг. 232.
Залаштува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Задѣлать; починить, исправить. Годилося б залаштувати сю межу, де плуг переорав. Лубен. у.
Звесели́ти, -ся. Cм. звеселяти, -ся.
Кручінка, -ки, ж. Крендель. Вх. Зн. 30.
Мелькну́ти Cм. мелькати.
Торохтіти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Постукивать, стучать, громыхать, гремѣть. Не тупочуть коні, не торохтять коляси. МВ. (О. 1862. III. 46). Торохтів бубон. Стор. МПр. 126. Чую, щось торохтить у вікно. Дощ по залізу торохтить. 2) Болтать. Торохтить, як вітряк. Ном. № 12896. За те розумний чоловік. Живе тихесенько ввесь вік, не торохтить і не гукає. Гліб.
Хурчати, -чу, -чиш, гл. Жужжать отъ быстраго вращенія. Давай прясти, аж веретено хурчить. Рудч. Ск. І. 178.
Чоповий, -а, -е. Относящійся къ чопу. Чоповий свердел. Буравъ средняго размѣра. — брат. Cм. брат.
Шукання, -ня, с. Исканіе.
Шуст, -та, м. Буравъ, которымъ выравниваютъ внутри стволъ ружья.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРОЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.