Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ворожиль

Ворожиль, -ля, м. = ворожбит. Вх. Лем. 400.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 255.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОЖИЛЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОЖИЛЬ"
Белькотання, -ня, с. Болтаніе, лепетаніе, бормотаніе.
Буква, -ви, ж. 1) = буквиця. 2) Буква.
Віддивитися, -влюся, -вишся, гл. Окончить смотрѣть. Умирающая говоритъ: Очі ж мог каренькії віддивилися, уста ж мог сахарнії 'дговорилися. Чуб. І. 771.
Звадли́во нар. Досадно, непріятно. К. ЧР. 25.
Маршалі́вна, -ни, ж. Дочь маршала.
Пахолок 2, -лка, м. Холка у лошади.
Підмагати, -га́ю, -єш, сов. в. підмогти́, -можу, -жеш, гл. 1) Помогать, помочь. 2)кого́. Поддерживать, поддержать. Якось розважить мене, підможе мене та думка, що вільно мені. МВ. (О. 1862. III. 77).
Ревидон, -на, м. Резизоръ. Та наїхали та ревидони бурлак у службу брати. О. 1862. V. 99. Cм. ревизон.
Самосійка, -ки, ж. Сѣялка.
Хвисьнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ хвиськати. Хлестнуть. Хвисьнув батогом по конях. Левиц. Пов. 98.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРОЖИЛЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.