Віник, -ка, м.
1) Вѣникъ. Не шелести, як віник по хаті. Пам'ятатиме до нових віників.
2) Названіе вола, часто махающаго хвостомъ. Ум. віничок.
Заметуши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Засуетиться.
Попеластий, -а, -е. Пепельный (о цвѣтѣ). Попеластий віл. Ми (гуси) попеласті всі. Ви, кури, білі, чорні, гребенасті, попеласті.
Постанова, -ви, ж. Постановленіе, рѣшеніе. Не перемінив своєї постанови.
Поточитися, -чу́ся, -чишся, гл.
1) Покачнуться, зашататься (о человѣкѣ). Куди не піпхнуть, туди й поточишся. Турн перший зацідив Енея, що з пліч упала і керея, Еней був поточивсь назад.
2) Броситься, побѣжать, поплыть. Поточились із хати не озираючись. Півень кинувся йому в лице; поросята та индики поточились під ноги. Щука плеснула хвостом да й поточилась на дно, а далі виплила.
Розідрати, -деру, -реш, гл. = роздерти.
Роспачливий, -а, -е. Отчаянный. Уже в хаті ридання голосне та гірке роспачливе.
Сутихти, -хну, -неш, гл. = стихти. Як трохи су тихне, то й засну.
Упрохатися, -хаюся, -єшся, гл. = упроситися. Упрохавсь до його ночувати.
Шапівка, -ки, ж. Шляпка у гриба.
