Ата́сь! меж. См. Тась.
Випадати, -даю, -єш, сов. в. випасти, -ду, -деш, гл. 1) Выпадать, выпасть. Аж. очі випадають, так голова болить. Як рак з кошеля випав, так багачеві таляр з калити. Вітер і сніг випадає, чумак в полі пропадає. Випав сак і тому бідному. 2) Случаться, случиться, приходиться. Випало мені якось бути у його в хаті. Така мені доля гірка випала. О. Гервасієві саме тоді випала дорога. Яке коли нещастя випаде. Випада́є. а) Случается, приходится. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччу спить, — все випада таки Рябка притьмом побить. не випадає. Не слѣдуетъ, не приходится, неприлично. Мені не випадає так казать. б) Значить, слѣдовательно, выходить. Випада, ви усі три були дурні, а вона розумна. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний.
Ґивт, -ту, м. = Ковток.
Досми́кувати, -кую, -єш, гл. = досмикати.
Козубня, -ні́, ж. = козуб. Гиря-мокотиря, собаки дражнила; собаки за нею, вона з козубнею. Ум. козубенька. Да й забрала той овес козубенькою увесь. Із лик плетені козубеньки, з якими ходять по опеньки.
Мизка́ 2, -ки, ж. Мездра на кожѣ, мякоть во внутренности тыквы.
Німців, -цева, -е Принадлежащій нѣмцу.
Сключитися, -чуся, -чишся, гл. = склюбачитися.
Сосняк, -ка, м. Молодой сосновый лѣсъ.
Тружений, -а, -е. Трудящій, дѣловой. І худоба ота пропаде! достанеться чорту не труженому.
