Кепкувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Смѣяться надъ кѣмъ, насмѣхаться. Кепкують з його, як із блазня, та тілько за боки беруться. Ой косить хазяїн зелену діброву, аж піт з його лиця ллється, а чумак під возом сидить в холодочку та з хазяїна кепкує, сміється. 2) Пренебрегать. Въ такомъ значеніи слово это находится въ одной пословицѣ, по всѣмъ признакамъ фальсифицированной, появившейся сперва въ «Ужинку» М. Г(атцука), а затѣмъ перепечатанной Номисомъ: Пани правдою кепкують, про теж у світі панують.
Колотиця, -ці, ж. = колотвиця.
Ледя́нка, -ки, ж. = ледівка. Вписавсь в купці, ямлив товар: ледянку-сіль і добру кримку, мед, віск...
Ло́щина, -ни, м. = лощовина. На лощині пасеться стадо турів. . Ум. лощинка.
Невидальце, -ця, с. Невидаль. Чого б я дувся? Що попович? Овва! яке ж невидальце!
Обтяти Cм. обтинати.
Похапний, -а, -е. Быстрый въ движеніяхъ, прыткій.
Прачити, -чу, -чиш, гл. Бить валькомъ бѣлье, полотно. Я думав, що прачки прачуть, а то по Марусі малі діти плачуть.
Уцвісти, -ту, -теш, гл. Процвѣсть, зацвѣсть.
Фасчина, -ни, ж. = фаска.
