Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воркотя

Воркотя, -ті, об. Ворчунъ, ворчунья.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКОТЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКОТЯ"
Жученя́, -ня́ти, с. Маленькій жукъ.
Згнива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. згн́ити, -нию́, -є́ш, гл. Сгнивать, сгнить. Ном. № 9468.
Кляння, -ня, с. Брань. Вх. Лем. 425.
Нав'я́зуватися, -зуюся, -єшся́, сов. в. нав'язатися, -жуся, -жешся, гл. Приставать, пристать, привязываться, привязаться. Раз прийшлось йому йти уночі вулицею, а відьма нав'язалась на його собакою. Драг. 394.
Оба, обі, чис. = обоє, обидва, обидві. Оба хороші, оба богацкі сини. Федьк.
Попаденко, -ка, м. Сынъ попадьи.
Постановити Cм. постановляти.
Потаємно нар. = потаємне. Рк. Левиц. Потаїмно знов прийшла до Гиліни. Гн. І. 143.
Скришити, -шу, -шеш, гл. Искрошить. На капусту скришу.
Усідлати, -лаю, -єш, гл. Осѣдлать. Всідлав ворон-коничешка. Гол. І. 275.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРКОТЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.