Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ворушило

Ворушило, -ла, с. Рычагъ. Полѣсье.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 256.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРУШИЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРУШИЛО"
Галабута, -ти, ж. Надменность. Вх. Зн. 9.
Зані́вечити, -чу, -чиш, гл. Испортить, погубить. Я сам занівечив свій вік. Шевч. 415.
Зт.. Cм. ст..
Костуряка, -ки, ж. Ув. отъ ко́стур.
Низянин, -на, м. 1) Живущій въ нижней части села. 2) Живущій въ бассейнѣ нижняго теченія рѣки.
Омолок, -лка, м. Раст. Lolium temulentum. Вх. Лем. 443.
Пихиць! меж. для выраженія пиханія, толканія. А він підскочив та пихиць її! Так і заноричилась. Черниг. у.
Померзнути, -зну, -неш, гл. Померзнуть, смерзнуть. Ноги померзли. Ном.
Сіятися, -сіюся, -єшся, гл. Сѣяться. Кукуруза сіється, кукуруза родиться. Чуб. V. 481.
Хвилілник, -ка, м. = хвилівник. ХС. VII. 416.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРУШИЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.