Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бугайчик

Бугайчик, -ка, м. Ум. отъ бугай.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 105.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУГАЙЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУГАЙЧИК"
Зчинити, -ся. Cм. вчиняти, -ся.
Кужілець, -льця́, м. = кужіль. Грин. III. 379.
Лямі́вка, -ки, ж. Обшивка, (напр., юпки, очіпка), опушка. Чуб. V. 1120. Вас. 192.
Одностайно нар. Единодушно. Слави-рицарства козацькому війську доставати, за віру християнську одностайно стати. Дума. Одностайно бийтесь. К. ЧР. 250.
Опруг, -га, м. 1) Кругъ. Шух. І. 278. 2) = упруг. З ранку до снідання опруг, до обід другий, до полудня третій, до вечора — четвертий. Конст. у.
Перемацати, -цаю, -єш, гл. Перещупать.
Правотити, -чу, -тиш, гл. Искать судомъ. Угор.
Примушений, -а, -е. Принудительный, насильственный, вынужденный. Ой шлюбе, мій шлюбе, примушений шлюбе. Гол. І. 285.
Тринди меж. Припѣвъ. Гол. III. 492.
Штундовий, -а, -е. 1) Относящійся къ штундѣ. Желех. 2) = штундарь.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУГАЙЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.