Грайний, -а, -е. Искусный въ музыкѣ. Маєш же музики грайнії? Маєш же сватоньки співнії? Маєш же старости можнії?
Квилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає.
Ладнатися, -на́юся, -єшся, гл.
1) Собираться, снаряжаться, готовиться. Прокіп ладнається в дорогу.
2) — з ним. Условливаться, сговариваться.
Нечупара, -ри, об. = нечепура.
Підлога, -ги, ж. 1) Дощатый полъ. А в нашого свата у хаті підлога. Жаба седіла під підлогою. 2) Въ ткацкомъ станкѣ (кроснах): два передніе и два задніе столба (коники), соединенные боковыми планками.
Позаколисувати, -сую, -єш, гл. Закачать (многихъ).
Помильне, -ного, с. Плата посланному отъ мили.
Понагачувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и нагатити, но во множествѣ.
Притикати II, -ка́ю, -єш, сов. в. приткнути, -кну, -не́ш, гл. 1) = пристромлювати, пристромити. 2) Только сов. в. Поймать на словѣ. Почалась ізнов балачка з дівкою; старостам, бачте, хотілось, щоб і її на чім приткнути. 3) Приставлять, приставить, поставить. Куди мені оцю діжку приткнути, що їй тут і місця нема? 3) Вмѣшивать, впутывать, впутать. Не притикай мене до того, бо я не чув і не бачив. 5) приткне но́са і до нас. Не обойдется и безъ насъ.
Удосталь нар. Вдоволь, достаточно.
