Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бугайчик

Бугайчик, -ка, м. Ум. отъ бугай.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 105.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУГАЙЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУГАЙЧИК"
Бабонити, -ню́, -ни́ш, гл. Ворожить. Вх. Уг. 225.
Вдовки, -вок, ж. мн. = удовки.
Гирло, -ла, с. = гірло.
Картопелька, -ки, ж. Ум. отъ картопля.
Наги́бати, -баю, -єш, гл. Найти, набресть на что. Ходив, ходив і нагибав десь у куточку ляду, шо він її досі й не примічав. Мнж. 13. Їхав козак з України да нагибав дівчину край долини. Грин. III. 193.
Нічого 2 мѣст. Ничего. Нічого не знає. без нічо́го. Ни съ чѣмъ, съ пустыми руками. Пішов без нічого. Грин. III. 167.
Повітиця, -ці, ж. Раст. Cuscuta Epilinum Wahl. ЗЮЗО. І. 120.  
Поприбігати, -гаємо, -єте, гл. Прибѣжать (о многихъ). Діти поприбігали, кричать: їсти! Черниг. у.
Пороскопирсувати, -сую, -єш, гл. Расковырять (во множествѣ).  
Роздавлюватися, -лююся, -єшся, сов. в. роздави́тися, -влю́ся, -вишся, гл. Раздавливаться, раздавиться.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУГАЙЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.