Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вороний

Вороний, -а, -е. 1) Вороной. Стояв кінь вороний у наряді. Мет. 98. 2) Чорный. Посередині колодязь, а там вода аж ворона. ЗОЮР. II. 50. Ум. вороненький.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 255.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОНИЙ"
Гартуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Закаляться. Аф. 356.
Захили́ти, -ся. Cм. захиляти, -ся.
Нероззнака, -ки, об. Несвѣдущій человѣкъ, незнающій. Звісно, ми люде нероззнаки, не знаєм як; то й пішли до волосного писаря порадитися, що нам робити. Верхнеднѣпр. у.
Оскубати, -ба́ю, -єш, сов. в. оску́бти, -бу́, -бе́ш, гл. = обскубати, обскубти.
Підпасти Cм. підпадати.
Порозшарпувати, -пую, -єш, гл. Растерзать (во множествѣ).
Простачисько, -ка, м. = простак. Не кидай мі трояка: я не люблю дворака; кинь мені шостачиска, бо я люблю простачиска. О. 1862. IV. 18.
Простягання, -ня, с. Протягиваніе. Левиц. І. (Правда, 1868, 431).
Розволочити, -чу́, -чиш, гл. 1) Розволокти. 2) — кого. Пріучить кого ходить куда либо, шляться, избаловать. Шо вка мене молодого та й розволочіла. Не я тебе волочіла, та й не моя ненька, а чорнії мої очі, чівочка гладенька; не я тебе та й волочу, сам же сі волочиш, замісць іти в полонинку, гуляєш поночі. Шух. І. 198.
Хвортуна, -ни, ж. Судьба, фортуна. Рудч. Чп. 219. Ой я б, мамо, не тужила, а Бога молила, щоб моєму козаченьку хвортуна служила. Мет. 20. Ум. хвортунонька. Чуб. V. 287.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРОНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.