Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ворожиля

Ворожиля, -лі, ж. 1) = ворожбитка. Вх. Лем. 400. 2) = сонечко, Coccinella septempunctata. Вх. Лем. 400.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 255.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОЖИЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОЖИЛЯ"
Баламутний, -а, -е. 1) Мутный, нечистый (о жидкостяхъ), то же, что и каламутний. 2) Непокойный, тревожащій.
Задобі́дній, -я, -є. Предобѣденный. Задобідня година. О. 1862. І. 81.
Заторо́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Затараторить, заговорить скороговоркой. Люде заторочили: «Чого се, чого?» Г. Барв. 89. 2)світ. = зав'язати світ. Вх. Зн. 20.
Лу́сом нар. Огуломъ. А скільки візьмеш за них не нарізно, а лусом? Александр. у. Слов. Д. Эварн.
Марнотра́вство, -ва, с. Мотовство, расточительность.
Погребовий, -а, -е. 1) Похоронный. 2) Бывшій на погребеніи, похоронахъ. По погребі запросив... усіх погребових на гостину, щоби за грішну душу випили та дещо перекусили. ЕЗ. V. 170.
Подув, -ву, м. = подмух. Желех.
Полинівка, -ки, ж. Полынная водка. Богодух. у.
Руно, -на, с. 1) Руно. Вас. 198. Од вовка втечи, а руно принеси. Ном. № 10240. Шерсть на тій собаці як руно. Черк. у. 2) мн. Всходы. Подивитись на руна польові: жити такі, що й вуж не пролізе. МВ. (О. 1862. І. 74). Ум. рунце. Ном. № 10240. руне́нце. Тепер вовниця дорога: як руненце, так копа. Мил. 44.
Хворота, -ти, ж. = хвороба. Вх. Лем. 478. Не дішов багатий до своєго двора, перестріла богача сильная хворота. Гол. ІІІ. 269.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРОЖИЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.