Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воротило

Воротило, -ла, с. 1) = навій. Вх. Уг. 247. МУЕ. ІІІ. 24. Шух. І. 255. 2) Длинное бревно, которымъ поворачиваютъ мельницу. 3) Часть токарні (Cм.). Шух. І. 305. 4) Родъ ключа для поворачиванія навоя въ ткацкомь станкѣ. Волч. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 256.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОТИЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОТИЛО"
Бідність, -ности, ж. Бѣдность, убожество, нищета.
Віддалити, -ся. Cм. віддаляти, -ся.
Гойдиця, -ці, ж. Волынка, музыкальный инструментъ. Угор.
Гряни́чка, -ки, ж. Ум. отъ гряни́ця.
Да́чка, -ки, ж. Денежный сборъ, податной сборъ. Шух. І. 51.
Запереза́ти, -ся. Cм. заперізувати, -ся.
Крепацький, -а, -е. Крѣпостной. А він був з роду крепацького. Шевч. Передм. V.
Куя, куї́, м. Понура; брюзга, старый ворчунъ. Вх. Зн. 31.
Общипати Cм. общипувати.
Фастиско, -ка, с. = бур'ян. Вх. Зн. 74. Cм. хваст.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРОТИЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.