Блуд, -ду, м. 1) Блужданіе. блудом ходити. Блуждать; не знать, куда идти, что дѣлать. Тра, щоб у селі були такі, котрі перед ведуть, а без їх блудом люде ходять. у блуд піти. Пойти блуждать. А третяя дочка у блуд пошла, приблудилася да й у луг темний. 2) Нечистая сила, сбивающая съ дороги. Як кого нападе блуд, нехай згадає, в який день було Різдво, візьме землі з під ніг і посипле собі на голову. Як на чоловіка блуд нападе, то серед села дороги не найде. Блуд мі сі вчепив. Чи ті блуд напав? Ты съ ума сошелъ? 3) Родъ дѣтской игры. 4) Блудъ, прелюбодѣяніе. А вслід летить янголь його, а його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає.
Брацький, -а, -е. = братський.
Величенький, -а, -е. Довольно большой. Бур'янець і величенький, та ніхто його не думає полоти.
Відсісти, -ся. Cм. відсідати, -ся.
Лозиня́чча, -ча, с. соб. Ув. отъ лозиння.
Пожалитися, -люся, -лишся, гл.
1) Сжалиться надъ кѣмъ; пожалѣть кого. Ой пожалься, милий Боже, дівчиноньки молодої.
2) Пожалѣть чего. Пожалься, Боже, собаці білого хліба.
Посвататися, -таюся, -єшся, гл. Посвататься. Коли так по Семені, другого дня, і не сподівалась, і не снилось мені, та й посватавсь він.
Псалтирний, -а, -е. Псалтырный. Псалтирні вірші. На струнах псалтирних заграю.
Розборливий, -а, -е. Понимающій, разсудительный. Я жінка не розборлива, та й то розумію.
Улинути 2, -ну, -неш, гл. Влить (однокр.).
