Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вошивий

Вошивий, -а, -е. Вшивый. Вошивий кожушок. Чуб.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 257.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОШИВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОШИВИЙ"
Вщ... Cм. ущ...
Жадли́вість, -вости, ж. = жадання.
За́гад, -ду, м. 1) Затѣя. 2) Заказъ. 3) Приказаніе, распоряженіе. Загад діло справує. Ном. № 1082. Чи тобі загад був у поле йти? Черниг. г.
Князівна, -ни, ж. Княжна. Кирило, вбивши змія, визволив князівну і оддав князю. ЗОЮР. II. 30. Чи воно яка князівна, чи королівна? Рудч. Ск. II. 46.
Лагун, -на, м. = мазниця (чумацкая для запасного дегтя).
Позгублювати, -люю, -єш, гл. Растерять.
Цурпалля, -ля, с. соб. отъ цурпалок. У воду положила мурашків жовтих з цурпаллєм. Чуб. І. 113.
Цямрочка, -ки, ж. Ум. отъ ця́мра.
Чулість, -лости, ж. Чувствительность, нѣжность.
Шпиртати, -таю, -єш, гл. = шпортати. Вх. Лем. 485.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОШИВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.