Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воротниця

Воротниця, -ці, ж. 1) = ворітниця, 2) Ворота, плетеныя изъ прутьевъ. Угор.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 256.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОТНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОТНИЦЯ"
Бочонок, -нка, м. = варило.
Видимати, -маю, -єш, сов. в. видути, -дму, -меш, гл. Выдувать, выдуть. Аф. 328. Тії дудочки видимають із скла бульбашку. Дещо.
Вичепурити, -рю, -риш, гл. Прибрать, украсить. Викопала яму і як уже добре розсвіло, вичепурила її гарненько — зовсім готово. Кв. І. 212.
Дуймом подути. Быстро побѣжать. Вх. Зн. 16.
Зати́нка, -ки, ж. Нижняя треть, нижняя утолщенная, послѣ зарубки, часть веретена. Шух. І. 148.
Ікластий, іклатий, -а, -е. Имѣющій большіе клыки, клыкастый. Харьк. у.
Мирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Мазать мѵромъ. Другий царь святим миром мирував. Чуб. III. 326.
Поприлагоджувати, -джую, -єш, гл. Приладить (во множествѣ).
Славетний, -а, -е. 1) Знаменитый, славный. Левч. 148. 2) Достойный, достойный уваженія. Всякому стало розумно, який справді славетний та величний у своїй простоті той сільський мир, з которого Квітка вибрав свою Марусю з її семєю поетичньою. К. Опов. 119. Какъ эпитетъ міщанина въ прежнее время: уважаемый. К. ЦН. 215. КС. 1882. VII. 153.
Утрусити, -шу, -сиш, гл. Стряхнуть немного чего. Втрусити грушок.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРОТНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.