Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вороття

Вороття, -тя, с. = воріття. Троянці, в кріпості запершись, Енея ждали вороття. Котл. Ен. V. 31. Буде каяття на світі, — вороття не буде. Шевч. 379.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 256.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОТТЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОТТЯ"
Баґа, -ґи, ж. Гарь изъ чубука. Вх. Зн. І. Вх. Уг. 252. Cм. мочка 2.
Бля пред. 1) = для. 2) = біля. Світилка.... стоїть бля порога. Грин. III. 544.
Відпинати, -на́ю, -єш, сов. в. відіпняти и відіп'яти, -ану, -неш, гл. Отстегивать, отстегнуть, отвязывать, отвязать. Желех.
Криллячко, -ка, с. соб. Ум. Крылья. Вибрала голубка: таке й криллячко, таке й пір'ячко, така й голова, як в мого була. Чуб.
Неприятель, -ля, м. 1) Недругъ, непріятель. 2) Чортъ. Грин. І. 9.
Підгорілка, -ки, ж. пт. Anas ferina. Вх. Пч. II. 8.
Помеженник, -ка, м. = поміжник. Він мені помеженник, межа з межею: як же мені не знати його. Новомоск. у.
Попасище, -ща, с. Пастбище. Оце коло хутора і попасище має. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Пошкарубіти, -бію, -єш, гл. Покорявѣть, покрыться сверху корой.
Сіриця, -ці, ж. Раст. Nardus stricta. Вх. Пч. II. 33.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРОТТЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.