Вигинути, -ну, -неш, гл. Погибнуть, пропасть (всѣмъ). Як би Бог слухав пастуха, то б уся череда вигинула. Од лиця твого святого вигинуть прокляті.
Гнеть нар. = гнет. А ту гнеть потопа буде.
Засластьо́нити, -ню, -ниш, гл. Замаслить, засалить.
Ладоньки, ладочки, ладошки, Ум. отъ ладки.
Навча́ння, -ня, с. 1) Обученіе, преподаваніе. В самому методі навчання не видно... навіть і помислу про те, щоб знаннє в голові... організувалось у думаннє. 2) Науськиваніе, подзадориваніе.
Роїстий, -а, -е. Богатый роями. Пасіка роїста.
Солома, -ми, ж. Солома. Ум. солімка, солімочка, соломка, соло́мочка. Аби оснівка, — потканнячко — солімка.
Увередитися, -джуся, -дишся, гл. Надорваться, повредить себѣ здоровье. Не дуже греби, увередишся. Не й кравці увередяться, шиючи на кожного по 100 жупанів.
Уставати, -таю, -єш, сов. в. устати, -тану, -неш, гл. 1) Вставать, встать. Буду вставать я раненько. Ви ж було раненько встаєте. Устала раненько, умилась біленько, хазяїну на добридень дала. Ледви встала, поклонилась, вийшла мовчки з хати. 2) Подыматься, подняться, вздыматься. Подай нам, Господи, з неба дрібен дожчик, а з низу буйний вітер! Хочай-би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля, хочай-би чи не повиривала якорів з турецької каторги! Ой із-за гори, з-за крутенької густий туман уставав. Кругом аж курява вставала. Встає хмара з-за лиману. 3) Слѣзать, сходить. То козак козацький звичай знає, із коня вставав. 4) Восставать, возстать. На ґвалт Пулавського і Паца встає шляхецькая земля. Син устане на батька, а батько на сина. 5) Восходить, взойти. Вже сонце встає із-за гори. 6) Наступать, наступить. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила. 7) Происходить, произойти. З тихеньких все лихо встає.
Шелеп меж., выражающее паденіе. Шелеп із дуба. Шелеп щастя в хату.
