Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ворок

Ворок, -ка, м. 1) Мѣшокъ. Питався лях: «Що ти постелив?» — Ворок. — «Чим ти вкрився?» — Воротом. — «Що ти поклав у голови?» — Ворок. — А він уліз у мішок, то постелився і вкрився й під головами, й під ногами, — то все один. Ном. № 1308. 2) Небольшой мѣшочекъ со скошенной нижней частью такъ что внизу только одинъ уголъ, — служить для отдавливанія творога. Ум. ворочок. Мнж. 177. Висів під полом у ворочку сир. Мнж. 81. Йде хазяйка у комору та й тягне чого небудь ворочок. О. 1862. І. 73.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 255.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОК"
Авру́кання, -ня, с. Воркованіе.
Вишкірити, -ся. Cм. вишкіряти, -ся.
Зані́колитися, -литься, гл. безл. Сдѣлаться некогда. От ж, бач, матері заніколилось, вона й не пішла. Харьк. Так заніколилось, що Боже! а він кличе на хрестини. Канев. у.
Калювати, -люю, -єш, гл. (оріхи). Калить (орѣхи). Лебед. у.
Нала́суватися, -суюся, -єшся, гл. Налакомиться.
Патріотизм, -му, м. Патріотизмъ. О. 1861. IX, 180.
Порочно нар. Погодно. Жив тут недалеко у пана одного він порочно. МВ. (О. 1862. І. 102).
Співун, -на, м. Пѣвунъ. Зміев. у. Мир. ХРВ. 131.
Стрюковиння, -ня, с. Стебли стручковаго растенія. Лебед. у.
Штурхати, -ха́ю, -єш, гл. Толкать, пырять, давать пинки, тумаки. І знов він у хату, то сестра опять за кочергу, та давай штурхати дрова. Рудч. Ск. І. 125. Штурха палицею по під тином, а собаки на його як на вовка брешуть. Стор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРОК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.