Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ворок

Ворок, -ка, м. 1) Мѣшокъ. Питався лях: «Що ти постелив?» — Ворок. — «Чим ти вкрився?» — Воротом. — «Що ти поклав у голови?» — Ворок. — А він уліз у мішок, то постелився і вкрився й під головами, й під ногами, — то все один. Ном. № 1308. 2) Небольшой мѣшочекъ со скошенной нижней частью такъ что внизу только одинъ уголъ, — служить для отдавливанія творога. Ум. ворочок. Мнж. 177. Висів під полом у ворочку сир. Мнж. 81. Йде хазяйка у комору та й тягне чого небудь ворочок. О. 1862. І. 73.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 255.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОК"
Дохо́жувати, -жую, -єш, гл. = дохожати.
Зрок, -ку, м. Зрѣніе. Бог дав усім люлям однаковий зрок. Дещо, 36.
Їднанки, -но́к, ж. мн. Cм. єднанка 2. Шух. І. 34.
Мокри́ця, -ці, ж. 1) Раст. Alsine media. Лв. 96. 2) = мокрина. Вх. Уг. 252.
Невдячник, -ка, м. Неблагодарный.
Повисівати, -ва́ю, -єш, гл. Израсходовать на сѣяніе. — Чи нема в тебе якого насіння з квіток? — І чом же ти вчора не сказала? Сьогодні все вже повисівала. Кіевск. у.
Приведенничок, -чка, м. Ум. отъ приведенник.
Розвішувати, -шую, -єш, сов. в. розвішати, -шаю, -єш, гл. Развѣшивать, развѣсить. МВ. ІІ. 134. Накупив бубликів, розвішав їх уночі перед вікнами. Рудч. Ск. І. 188. Ой я тую одеженьку по тину розвішу. Чуб. V. 719.
Слобода 1, -ди, ж. Свобода. Ном. № 703.
Спинточити, -чу, -чиш, гл. Всунуть, втиснуть. Хоть же смерть к тобі прискоче, — слави в землю не спинточе. Котл. Од. 494.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРОК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.