Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ворохобити

Ворохобити, -блю, -биш, гл. Бунтовать, возставать. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 256.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОХОБИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРОХОБИТИ"
Витіпати Cм. витіпувати.
Голосник, -ка, м. Отверстіе въ серединѣ деки бандуры, гитары, въ дудкѣ и т. п. КС. 1882. ѴІІІ. 281.
Ґо́нтя, го́нтя, -тя, с. = Ґонт. Голова скіпками вшита, борода гонтям побита. О. 1862. IV. 14.
Дово́дливість, -вости, ж. Доказательность, убѣдительность. Черном.
Кодкодати, -ко́джу, -диш, гл. = кодкати. Вх. Уг. 245.
Ма́йський, -а, -е. Майскій. І майський ранок веселий, і чорні очі гарні мов гладять по душі. Левиц. І.
Недзька! меж. Крикъ для сзыванія овецъ. Kolb. І. 65.
Підльодний, -а, -е. Находящійся или производимый подо льдомъ. Поп. 98.
Почати, -ся. Cм. починати, -ся.
Рукомесник, -ка, м. 1) Ремесленникъ. 2) Мастеръ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРОХОБИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.