Говорити, -рю, -риш, гл. 1) Говорить. Говорив би, та рот замазаний, — нельзя ничего говорить. Говорить богато, та все чорт зна що. Говорить — як у рот кладе — такъ понятно. Говорить — як з письма бере, — такъ умно и складно. Говорить — як неживий, як спить, як три дні хліба не їв, — такъ вяло. Говорить, як з бочки, — грубымъ басомъ. 2) Разговаривать. Та про волю нишком в полі з вітрами говорять. Чом до мене не говориш, моє миле серце?
Дахови́й, -а́, -е́. Кровельный. Сонечко вже по даховому моху красним світом грає.
Доходи́телька, -ки, ж. Всезнайка, опытная. Вона така доходителька: все у городі знає, то й мені показувала.
Дяконе́нчиха, -хи, ж. Жена сына діакона.
Красуха, -хи, ж. = красуня. Загадка: Прийшов дід (мороз), зробив міст (крига), прийшла дівка красуха (весна), но мосту тупа, — міст розвалився.
Лежня́ка, -ки, об. = лежень 1.
Людо́вий, -а, -е. Народный.
Пасічникування, пасішникува́ння, -ня, с. Занятіе пчеловодствомъ.
Порізно нар. Отдѣльно, врозь. Планети не гуртом бігають, а вростич, жадна собі порізно.
Пороз'їздитися, -димося, -дите́ся, гл. Разъѣхаться. Пороз'їздились ми нарізно на досвітки.
