Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ворухливий

Ворухливий, -а, -е. Подвижной; безпокойный.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 256.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРУХЛИВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРУХЛИВИЙ"
Вовконог, -га, м. Раст. Lycopus exaltatus. ЗЮЗО. І. 127.
Доку́пувати, -пую, -єш, сов. в. докупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Докупывать, докупать.
Змійка, -ки, ж. 1) Ум. отъ вмій. Змѣйка. 2) Названіе козырной шестерки при игрѣ въ хвальку. КС. 1887. VI. 465.
Перенити, -нию, -єш, гл. Изныть, истомиться. І сказати вам не знаю, що моє серце тоді перенило. Г. Барв. 127.
Підбіг, -га, м. Насѣк. Bombyx rubi. (гусеница). Вх. Пч. І. 5.
Підмісити, -шу́, -сиш, гл. Подмѣсить. Глини мало підміси.
Порохний, -а́, -е́ = порошний. Шлях... гучний та людний та порохни́й. МВ. ІІІ. 66.
Пособниця, -ці, ж. Помощница.
Сполоти, -лю́, -леш, гл. Сполоть.
Топляник, -ка, м. Утопленникъ. Оце ж і я на своєму віку бачила топляника. Пирят. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРУХЛИВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.