Гомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Руками гомоніти. Шутливо: писать. 2) Шумѣть, кричать; производить глухой шумъ. Кажи, та не гомони дуже. Сині хвилі гомоніли. Гомоніла Україна. Широкий Дніпр не гомонить. Байрак гомонить. 3) Поговаривать. От і тепер гомонять, що Трубихівна ходить до своїх сиріт дітей.
Навча́ння, -ня, с. 1) Обученіе, преподаваніе. В самому методі навчання не видно... навіть і помислу про те, щоб знаннє в голові... організувалось у думаннє. 2) Науськиваніе, подзадориваніе.
Поприк, -ку, м. Перець. І варена, і печена, і поприком напопрена.
Похапцем нар. Поспѣшно, торопливо. Похапцем звінчалися, щоб не розлучила нас пані.
Пробілуватий, -а, -е. Бѣловатый. Пробілуваті вовки зімою. У того хлопця на голові волосся було пробілувате, наче зовсім біліє.
Ростаскати Cм. ростаскувати.
Самокритка, -ки, ж. = покритка.
Суточки, -чо́к, м. Ум. отъ сутки.
Теребка, -ки, ж. Мѣшокъ, въ который насыпаютъ овесъ для корму лошади.
Уплавзувати, -зую, -єш, гл. Выгладить, уравнять ползая, лазя. Уплавзована нора.
