Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відброд

Відброд, -ду, м. наїстися до відброду. Наѣсться до отвала. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 205.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДБРОД"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДБРОД"
Жируха́ 2, -хи́, ж. = жерелуха.
Зано́за, -зи, ж. = заніз.
Крамарочок, -чка, м. Ум. отъ крамарь.
Поприбріхувати, -хую, -єш, гл. Приврать (во множествѣ).
Пустісінько нар. Совершенно пусто.
Спотикачі нар. Спотыкаясь.
Страшкий, -а, -е. Страшный. Страшкий такий собака. Черниг.
Хазяїнуватий, -а, -е. = хазяїновитий. Він був собі убогий, та хазяїнуватий. Г. Барв. 172.
Шепотинник, -ка, м. 1) Пришептывающій. Черк. у. 2) Наушникъ. 3) Мелкій базарный торговецъ.
Шерсткий, -а, -е. Жесткій, шероховатый. Наші голосні і зголосні літери в його виходили такими шерсткими. Левиц. І. 163. О кожѣ человѣка: шероховатый, загрубѣлый. А руки ... шерсткі та чорні. Св. Л. 15.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДБРОД.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.