Ворчати, -чу, -чиш, гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Хоч не лає, дак ворчить.
Вч... Cм. уч....
Крига, -ги, ж. Ледъ; пловучій ледъ. Тричі крию замерзала, тричі роставала. Холодний, як крига. крига скресла, крига йде. Ледъ тронулся. Скоро отсе крига скресла... Катря уже й веснянки заспівала. Ум. кри́женька, кри́жка. Іще по гороньках сніженьки лежали, ой ще по долинах криженьки стояли.
Мурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Возводить каменную стѣну, класть кирпичи.
Нале́жний, -а, -е. 1) (до кого). Принадлежащій. 2) (кому́). Слѣдуемый, должный. 3) Надлежащій, приличный.
Невінчаний, -а, -е. Невѣнчанный, необвѣнчанный. Це той коваль, що з невінчаною жінкою живе.
Оченя, -няти, с. Глазокъ. Вміла мати брови дати, карі оченята, та не вміла на сім світі щастя-долі дати. Ум. оченя́тко.
Попукати, -каю, -єш, гл.
1) Постучать.
2) Лопнуть (во множествѣ). Попукають шибки у зімі.
Порядність, -ности, ж. Порядочность; порядливость. Нема в них порядности. Великого в мене стоїть порядність, щоб чоловік усякої години був рівен.
Шарпнути, -ну, -неш, гл. Рвануть, дернуть.
