Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Запаші́ти, -шію, -єш, гл. 1) Пахнуть. З печі запашіло полум'я. 2) Издать теплоту. Земля так нагрілась, що аж запашіло від неї.
Змарніти, -ні́ю, -єш, гл. Исхудать. Невістка скаржиться, а на лиці не змарніла. : За довгий час змарнів, борода одросла.
Зуверіти, -рію, -єш, гл. Покоробиться. Зуверіли дощки.
Намі́тити Cм. намічувати.
Нахватати, -та́ю, -єш, гл. = нахапати.
Перехвалити Cм. перехвалювати.
Прутивус, -са, м. Усачъ. Прутивус перекинув через море вуса, а по йому люде переходять.
Рунтувати, -ту́ю, -єш, гл. = рунтати. Чию семю за некрута стануть рунтувати. Прийдеться рунтувать лежанку й ніч.
Токмитися, -млюся, -мишся, гл. Условливаться, соглашаться, договариваться.
