Вигасати, -саю, -єш, гл. Выбѣгать.
Воркотати, -чу, -тиш, гл. Мурлыкать. Ой кіт буде воркотати.
Ворог, -га, м. Врагъ. В щасті не без ворога. З одним Богом на сто ворог. Ум. ворі(о)женько.
Доїда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. дої́сти, -ї́м, -їси́, -ї́сть, -їмо́, -їсте́, -їдя́ть, гл. 1) Доѣдать, доѣсть. 2) Ѣсть въ достаточномъ количествѣ, насыщаться. Чого ізмарніло твоє личенько? Чи не допивала, чи не доїдала? Як не доїси, то й святого продаси. На ж тобі, милий, вечеру з обідом, не доїси стравою, то намагай хлібом. 3) Наскучать, наскучить, досаждать, досадить. Ну та й доїда клята корова, що все втікає. Мені Найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий син. Чи я тобі, матінко, доїла, що я в твоїй світлонці сиділа. Также и безлично. Виведь мене од батенька: вже мені у батенька доїло.
Зга́рь, -рі, ж. 1) Гарь. Ти хоч би згарь з люльки видовбав. 2) Пригарь въ водкѣ. Пінної без згарі січ відерок опалила суще коропської. 3) Выгорѣвшій лѣсъ. Кози пасуть у згарах — вигорілих лісах. 2) Искры, отлетающія при ковкѣ желѣза.
Квилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає.
Навми́сне, нар. Нарочно, умышленно, намѣренно.
Помалити, -лю, -ли́ш, гл.
1) Умалить.
2) Сшить меньше мѣрки. Сукню пошили, — покоротили, чобітки вшили, та помалили.
Протока, -ки, ж.
1) Проливъ.
2) Рукавъ рѣки.
Спроваджувати, -джую, -єш, сов. в. спровадити, -джу, -диш, гл.
1) Отправлять, отправить. Як дівчину намовили, до Вільхова спровадили.
2) Приводить, привести. Спровадив бондаря, зробили кухву.
