Відвітувати, -тую, -єш, гл. Отвѣчать. Питає: «Де ти мою козу дів? — Продав, — одвітує Климець.
Жербій, -бію, м. Раст.: а) = осот, Cirsium arvense Scop. б) Cirsium canum.
Істотне нар. Дѣйствительно; точь-въ-точь. Я не зрікаюсь: коні істотне були в шкоді.
Летю́чий, -а, -е. Летающій, летучій. З пистолю кулею летючу птицю б'є. Се летючий горобець. Це летюча птиця, а це піша.
Обпльовувати, -вую, -єш, сов. в. обплювати, -плюю́, -єш, гл. Оплевывать, оплевать. Пху, пху! та й обплює свою погану морду.
Писарство, -ва, с. Должность писаря, канцеляриста, секретаря. Сам (Хмельницький) у Суботові сидів, а туди їздив на писарство.
Поросклеюватися, юємося, -єтеся, гл. Расклеиться (во множествѣ). На дощі стільці постояли та й поросклеювались.
Угрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. угріти, -рію, -єш, гл. 1) Пригрѣвать, пригрѣть, нагрѣвать, нагрѣть. А сонце гріє все та грів помаленьку; угріло Божий світ. Ледачого і кожух не вгріє. 2) Разгорячать, разгорячить. Угріти коня. 3) Только сов. в. ударить. А він його як угріє в потилицю. Як угріє змія, то той по шию і ввійшов у мідний тік.
Угрущати, -ща́ю, -єш, гл. Уговаривать внушительно, даже съ угрозой. Я її не бив, а так було все угрущаю. Стали ви мене вгрущити, щоб не сумував. І хазяйка, і хазяїн угрущають і Богом, і лозиною.
Шестикрилка, -ки, ж. Имѣющая шесть крыльевъ. Вона — дванадцятикрилка, а я тільки шестикрилка; вона всім нам (відьмам) голова.
