Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відвохлий

Відвохлий, -а, -е. Отсырѣлый.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 208.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДВОХЛИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДВОХЛИЙ"
Аги́кати, -каю, -єш, гл. Кричать аги́. Желех.
Добала́катися, -каюся, -єшся, гл. Договориться до чего. Бач, до чого добалакавсь! ізлякав справді бідну дитину. К. ЧР. 129.
За́сувка, -ки, ж. 1) Задвижка. 2) Дощечка въ ложѣ гуцульскаго ружья, которой задвигается полое мѣсто, гдѣ хранятся пули. Шух. І. 229, 230. 3) Часть ри́ток (Cм.) МУЕ. III. 20.
Зчепити, -ся. Cм. зчіплювати, -ся.
Кузубенька, -ки, ж. = козубенька.
Маля́рський, -а, -е. 1) Принадлежащій живописцу. 2) Малярный, малярскій.
Охаб, -ба, м. 1) = охаба 2. Желех. 2) = охаба 3. Вх. Лем. 445.
Сурганитися, -нюся, -нишся, гл. Съ трудомъ везти, съ трудомъ, тяжело ѣхать. Мнж. 192.
Укладник, -ка, м. Раст. Lathyrus sylvestris L. ЗЮЗО.
Цуня-на! меж. Призывъ для поросятъ. Вх. Уг. 274.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДВОХЛИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.