відвістити

Відвістити, -віщу, -стиш, гл. Послать вѣсть, извѣстіе въ отвѣтъ, отвѣтить. ЗОЮР. I. 246. Громада одвістила..., що Микола добра людина. О. 1861. ѴІІІ. 24. Ні, — одвістив. МВ. (О. 1862. I. 76).

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 207.

Випадкові слова

Крийма нар. Закрыто вплотную. По синьому морю як бжоли снували (кораблі), що аж море собою, наче хмарами тими, прийма укривали. ЗЮЗО. І. 176.

повністю...

Пересічка, -ки, ж. Перегородка. Нѣжин. у.

повністю...

Шестикрилий, -а, -е. Шестикрылый. Вбий шестикрилого... змія. Чуб. II. 281.

повністю...