Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відбуча

Відбуча, -чі, ж. = відбуток. Нехай дурний мужик на всіх робить, за всіх платить, хай одбуває одбучі. Мир. ХРВ. 387. Я відбуду за гріхи відбучу. К. ПС. 139.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 205.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДБУЧА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДБУЧА"
Досади́ти Cм. досаждати.
Згі́р'Я Cм. згірря.
Менши́ти, -шу, -ши́ш, гл. Уменьшать.
Оперіщити, -щу, -щиш, гл. Сильно стегнуть, ударить. Щось видно ломакою оперіщило. Сим. 216.
Понаскакувати, -куємо, -єте, гл. Наскочить (о многихъ).
Попередень, -дня, м. Дощечка, соединяющая головки двухъ полозьевъ въ саняхъ. Сумск. у.
Прудитися, -джуся, -дишся, гл. Ловить у себя въ одеждѣ блохъ, вшей. Лежа розмовляли, а хто прудився у кабиць. Котл. Ен. VI. 20.
Розшвендятися, -даюся, -єшся и розшвендятися, -дяюся, -єшся, гл. Расходиться, много ходить.
Слинько, -ка, м. Слюнявый.
Стовпа́тий, -а, -е. Полосатый. Плахта стовпата.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДБУЧА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.