Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відбуча

Відбуча, -чі, ж. = відбуток. Нехай дурний мужик на всіх робить, за всіх платить, хай одбуває одбучі. Мир. ХРВ. 387. Я відбуду за гріхи відбучу. К. ПС. 139.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 205.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДБУЧА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДБУЧА"
Біз, бозу, м. = буз. Владим. у. Волын. г.
Виснитися Cм. висинатися.
Зати́шитися, -шуся, -шишся, гл. = затихнути. Затишивсь уже грім — не грімить. Конст. у.
Мени́ни, -ни́н, ж. мн. Именины. Мир. ХРВ. 109. У пана менини. Мнж. 107.
Облудниця, -ці, ж. Лицемѣрка, притворщица.
Петрівчаний, -а, -е. = петрівній. Петрівчаний день. Ном. № 13097.
Розстати, -стану, -неш, гл. Уничтожиться, перестать существовать. Що ся стало, розстати не мусить. Ном. № 5237.
Семірка, -ки, ж. Полотно, тканое въ семь пасмъ.
Стожалля, -ля, с. Мѣсто, гдѣ ставятъ стоги.
Убейкатися, -каюся, -єшся, гл. Обпачкаться. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДБУЧА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.