Гру́бний 3, -а, -е и гру́бній, -я, -є. Относящійся къ печкѣ, печной. Грубня печина.
Жури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Печалиться, грустить, сокрушаться. Не журима, дівчинонько, ще ж ти молоденька. Журилась мати, плакала дуже жінка, а нічого робити: провели свого Трохима аж у губерню. Як дівчині не журиться, — козак покидає! Жури́тися ким. Заботиться о комъ, принимать къ сердцу чью участь. Ой ти, братіку-жайворонку, не журися ти нами: годує Господь малі мої діти дрібними кришечками. Жури́тися за ким, по ко́му. Грустить, печалиться по комъ. Ти не знаєш, моя мати, за ким я журюся. Ой умру я, умру, та буду дивиться, ой чи будеш, мій миленький, по мені журиться? Ой чи журиться отець-мати по мені? Жури́тися за чим, — чим. Заботиться о чемъ, хлопотать о чемъ. Журився за м'ясом, а м'ясо само йде. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є і люльку курить. Не журіться життям вашим.
Завинова́титися, -чуся, -тишся, гл. Задолжаться, войти въ долги. Завиноватився я людям багато.
Нуздати, -даю, -єш, гл. Зануздывать, надѣвать узду.
Омилка, -ки, ж. = помилка.
Оттодішній, -ня, -нє Тогдашній, вотъ тогда бывшій.
Про пред. О, объ, про. Не все ж Бог дарує, про що люд міркує. Хто про що, а він про Наливайка.
2) Для, на. Свічки у мене про всяк час. Мабуть Бог так дає про те, щоб менше люде грішили. Десь у садочку шиє сорочку свойму миленькому про неділочку. про мене. Какъ угодно, какъ хочешь, для меня все равно.
3) По. Про мене хоч вовк траву їж. Діду, дай мені пугу, а тебе про мене нехай собаки ззідять.
4) про те. Между тѣмъ. І словом він було впоїть тебе, як медом, а про те дивний, якийся дивний з його чоловік був.
5) про що. Зачѣмъ, почему. Нащо, про що, коли Господь дорогу загородив і темряву насупив?
Пройдисвіт, -та, м. Пройдоха, авантюристъ. Да ме лай мене, моя матінко, ніколи ні за що, полюбила пройдисвіта, превелике ледащо.
Стрімко нар.
1) Ровно въ высоту. Очі грають, стан високий стрімко розігнувся.
2) Круто. Стрімко крокви поставив.
3) Остроконечно. Не верши стіжка стрімко.
Хвалюшник, -ка, м. = валюшник.
