Дебе́лий, -а, -е. 1) Дебелый, плотный, толстый. Я вже був (тоді) дебелим парубком. Важко рушили з місця дебелі воли. На княжому дебелім тілі глибокії на ладо рани. Дебеле сукно. 2) У Шевченка: тяжелый (о горѣ). (Бог) поможе лихо донести і поховать лихе, дебеле в хатині тихій і веселій. Ум. Дебеле́нький, дебеле́сенький, дебельне́нький.
Жалкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Сожалѣть, жалѣть. Возьми, а то будеш послі жалкувати. Дав я тебе до школи, та й жалкую: між панськими дітьми і ти, бачу, нахапався панського духу. 2) — за ким, чим. Оплакивать кого, что, сожалѣть о потерѣ кого, чего. Вона жалкує ще й досі за змієм. І що то жалкували за ним і хазяїн, і всі! А що вже дівчата, так і міри нема. 3) — на кого. Пенять, сѣтовать на кого. Живи ж, доню, в свою волю, так, як полюбила, не жалкуй на свою матку, що тебе згубила. Не жалкуй, куме, на Бога: од квасу діти померли. 4) Жалѣть, беречь. Свого доброго та не жалкувать.
Жорства́, -ви, ж. Гравій. Скрізь доріжки жорствою висипано.
Ковбаса, -си, ж. Колбаса. Як би ковбасі да крила, то вже б луччої птиці й на світі не було. Ум. ковбасна. Кожній свашці по ковбасці.
Конюший, -шого, м. Конюшій. Служив у Потоцького конюшим.
Старшувати, -шую, -єш, гл. Быть старшимъ, главенствовать. Багатая преневірна старшувать бажала, а вбогая тихенькая мужа поважала.
Тра-ла-ла! меж. для выраженія радости. Тра-ла-ла, тра-ла-ла, на базарі була. «Гуляй душа! Тра-ла-ла!» на ввесь шинк гукає.
Тривальний, -а, -е. = тривалий 2.
Тупотнява, -ви, ж. Топотъ. Як турнуть коні, то така тупотнява, що аж земля стугонить.
Хорома, ми, ж. Зданіе, домъ. Се та хорома, що кулі іллють і ворін б'ють. Чаще во мн. ч.: хоро́ми. а) Хоромы, большой домъ. Не літають ворони у панські хороми. б) Сѣни. Ум. хоро́мочка. Зробив з сосни хоромочку, хоромочку та з віконечком.
