Відставляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відставити, -влю, -виш, гл. 1) Отставлять, отставить. Стривай, чавун з окропом трохи відставлю. 2) Оттопыривать, оттопырить. Вовк одставив свій хвіст.
Колядка, -ки, ж. Рождественская пѣсня, исполняемая на первый день рождественскихъ святокъ сельской молодежью, которая ходить для этого отъ хаты къ хатѣ и получаетъ за пѣніе вознагражденіе.
Краятися, краюся, -єшся, гл. О сердцѣ: разрываться. Крається серденько на дві половини. А в мене ся серце крає, шо'м любив, а не взяв.
Маґельни́ця и маґільниця, -ці, ж. То-же, что и рубель, — валекъ для катанья бѣлья. Cм. меґеля 1.
Одинчик, -ка, оди́нчичок, -чка, м. Ум. отъ одинець.
Окадькуватий, -а, -е. Коренастый, плотно сложенный. Він чоловік окадькуватий собі: не високий і не низький, не тоненький і не товстий, а так собі кріпкий.
Пароститися, -щуся, -стишся, гл. Пускать побѣги, ростки. Вже жито почало пароститися.
Підчас, -су, м. Родъ супа изъ листьевъ свеклы.
Тиць меж. 1) Для выраженія неожиданнаго появленія, встрѣчи. Тиць, аж і Гриць. Я — тиць на поріг, а очі зараз і зустріли, чого бажали. А він мені тиць на зустріч. 2) Отъ глагола ткнути. Вона йому тиць бублик у руки. Хома зараз тут свою кирпу тиць. 3) тиць-миць = тик-мик. Багатирі глянули один на одного: тиць-миць, а того багатиря... і нема.
Увозитися, увожуся, -зишся, сов. в. увезтися, увезуся, -зешся, гл.
1) Ввозиться, ввезтись.
2) Въѣзжать, въѣхать.
