Заба́нити Cм. забанювати.
Загріва́ти, -ві́ю, -єш, сов. в. загрі́ти, -рі́ю, -єш, гл. 1) Согрѣвать, согрѣть. А чортяка до парубка, давай загрівати його. Та прихили своє личко, най моє загріє. 2) Проникнуть со своимъ тепломъ. Туди (в труну) й вітер не завіє, і сонечко не загріє. Мир. 183.
Заї́здити, -джу́, -ди́ш, сов. в. заї́хати, -ї́ду, -деш, гл. 1) Заѣзжать, заѣхать. Заїхав на чужину. Їхав козак із війни, та заїхав до вдови. Заїхав за Дунай, та й додому не думай. 2) Успѣвать, успѣть доѣхать. Ми ще засвітла заїдемо у Горовицю.
Неправда, -ди, ж. 1) Неправда, ложь. А неправда ж! я того не казав. 2) Несправедливость. Уступіться від мене всі, що робите неправду. Всякая неправда — гріх. Ум. неправдонька. Неправдонька ваша.
Повідгрібати, -ба́ю, -єш, гл. = повідгортати.
Попава, -ви, ж. Раст. Taraxacum officinale.
Поскупіти, -піємо, -пієте, гл. Сдѣлаться скупымъ (о многихъ).
Розсмоктати, -кчу́, -чеш, гл. Разсосать.
Челядка, -ки, ж.
1) = челядниця. Вже й челядка у його, і наймит.
2) Ум. отъ челядь. Ум. челядонька, челядочка. А Савиха молодая вікном утікала, на молоду челядоньку спильна поглядала: — хапай, хапай, челядонько, малую дитину, будеш жити, панувати, коли я не згину. Була собі челядочка Домна.
Чіпчик, -ка, чіпчичок, -чка, м. Ум. отъ чіпок.
