Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зумисне

Зумисне нар. Умышленно, нарочно. Всі гори були ніби зумисне заквітчані зеленим деревом. Левиц. Пов. 4.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 188.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУМИСНЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУМИСНЕ"
Бочок, -чка, м. 1) Ум. отъ бік. 2) мн. бочки. Стѣнки лагунки (для дегтя). Рудч. Чп. 250.
Димоватий, -а, -е. Дымный, задымленный. Димовата кузня. Г. Барв. 21.
Згріба́тися, -ба́юся, -єшся, сов. в. згребти́ся, -бу́ся, -бе́шся, гл. 1) Быть сгребаемымъ, сгребаться, сгрестися. Чоловікові коситься легко, утроє само ляга, само і згрібається, само і в'яжеться. Мнж. 127. 2) Быть въ силахъ грести. Бач, який вітер, як грає Дніпро, — тепер не згребешся. Черк. у.
Козачизна, -ни, ж. = козаччина. Не вернеться козачизна, не встануть гетьмани. Шевч. ІІ. 2.
М'ясце́ и мнясце́, -ця́, с. Ум. отъ м'я́со.
Намно́житися, -жуся, -жишся, гл. Умножиться, размножиться.
Невстид, -ду, м. Безстыдство.
Обкурити, -ся. Cм. обкурювати, -ся.
Покохати, -ха́ю, -єш, гл. 1) Полюбить. Чуб. V. 196. Щиро покохала його наша гордовата Катря. МВ. І. 139. 2) Выростить, взлелѣять. Як би йому воля, то б він які роги покохав. Ном. № 10208.
Чухмарити, -рю, -риш, гл. = чухати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗУМИСНЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.