До-сто-бі́са нар. Очень много. Cм. до.
Золотник, -ка́, м.
1) = золотарь 1. Ой ходімо ж ми до ковальчика, до ковальчика, до золотника, покуймо ж собі мідяні човна, мідяні човна, золоті весла.
2) Раст. a) Potentilla tormenloides. б) Geranium sanguineum.
3) Золотникъ. Лихо приходить пудами, а сходить золотниками.
4) Матка. Примовляння, як підбірають животи, коли осунуться: «Золотий золотничку, стань собі на містечку; де поставив тебе отець і мати, тут тобі довіку стояти». Ум. золотничо́к.
Кіз, кізу, м. Калъ животныхъ. Сердитий та недужий — кізові рівня. посадити в кіз (в тепле нутро убитої скотини — дитину од сухот). Стілько кізу лежить, що у віз не забереш. Cм. кізяк.
Копишник, -ка, м. = коповик.
Лі́лія, -лії, ж. = лилея.
Лу́ста, -ти, ж. Ломоть, кусокъ. У мене лусти хліба нема. Луста м'яса. Хоч яшна луста, да пшенишне слово. Ум. лустка, лусточка. Хто лустку дасть на чужині, водицею його напоїть? Не пожинала лусточки хліба, ні ложечки соли.
Ляги́, -гів, м. мн. = лягови. Іде він до неї о пізніх лягах.
Одружити, -ся. Cм. одружувати, -ся.
Пасмуга, -ги, па́смужка, -ки, ж. Узкая полоска. Як же ми будемо збоку дивитися на тарілку, то побачимо тільки пасмужку від неї.
Підтяга, -ги, м. Воръ. У Турна був сутяга, брехун, юриста, крюк, підтяга, і ділом Турна заправляв.
