Бухтіти, -тію, -єш, гл. 1) Пылать, вспыхивать. Вогні бухтіють. 2) Глухо звучать. Бубон бухтіє.
Ґалюґа, -ґи, ж. = Ґалиця.
Зіте́рти, -тру, -треш, гл. Стереть.
Плитний, плитовий, -а, -е. Въ плитахъ. Камні плитні. Сажавки обложені плитовим камінням. Земляне угілля бува плитне і кулашне.
Пожмакати, -каю, -єш, гл. Скомкать (во множествѣ).
Понаминати, -на́ю, -єш, гл. То-же, что и нам'яти, но во множествѣ. А що, добре понаминав вам чуби дід на баштані?
Порозбризкувати, -кую, -єш, гл. Разбрызгать (во множествѣ).
Приятний, -а, -е. 1) Благопріятный. Там на горі сонце гріє, там приятний вітер віє. Проповідувати рік Господень приятний.
2) Любезный, милый, привѣтливый. Прошу вас, мій таточку, низьким поклоном, приятним словом. Ум. приятненький, приятнесенький. Яка Маруся чепурнесенька і до людей приятнесенька.
Розремиґатися, -ґаюся, -єшся, гл. О волахъ: приняться долго жевать жвачку. Переносно о людяхъ: долго ѣсть. А ну, годі вже вам ремиґати! Ет розремиґалися у снідання як за обідом!
Скаржити, -жу, -жиш, гл. — кого. Подавать жалобу на кого. Вишукавсь якийсь родич, шинкарю небіжчику, що скаржити прийшов. Вже їго перед паном Богом скаржит.
