Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зябля

Зябля, -лі, ж. = зяб.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 191.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЯБЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЯБЛЯ"
Дебрь, -рі, ж. Дебрь. І дебрь-пустиня неполита, сцілющою водою вмита прокинеться. Шевч.
Зара́за, -зи, ж. 1) Зараза. Не злякають тебе стріли, що летять удень на тебе, а ні болість в темну добу, ні зараза ополудні. К. Псал. 213. 2) Раст. Orobanche Epithimum Dec. ЗЮЗО. І. 130.
Кляштор, -ра, м. Католическій монастырь. Будувать кляштори і костьоли. Стор. МПр. 45.
Маслосвя́тити, -чу, -тиш, гл. Соборовать, совершать елеосвященіе. Учора його маслосвятили. Харьк.
Мліг, (род.?), м. Мигъ. На мліг ока був рижий розсідланий. Федьк.
Орох, -ху, м. = горох. Драг. 363. ХС. III. 66. Напрягла ороху. Грин. II. 163.
Познаменуватися, -нуюся, -єшся, гл. Приложиться (къ священному предмету). Драг. 237. У Лаврі на мощі познаменувався. Чигир. у.
Поростоптувати, -тую, -єш, гл. Растоптать (во множествѣ).
Сукманич, -ча, м. Старшій въ компаніи древорубовъ, староста ихъ. Вх. Зн. 67.
Сутугуватий, -а, -е. Жесткій. Тверде в його, сутугувате мясо. К. Іов. 94.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗЯБЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.