Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зябля

Зябля, -лі, ж. = зяб.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 191.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЯБЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЯБЛЯ"
Безмовий, -а, -е. Нѣмой. Син його, недоросток безмовий. К. ПС. 61.
Ґе́дзел, -зла и ґе́дзель, -зля, м. = Ґедз. Рудан. І. 160. Ном. № 3389.
Закрепи́тися, -плю́ся, -пи́шся, гл. = закріпитися.
Каліфактор, -ра, м. Сторожъ при духовныхъ учебныхъ заведеніяхъ. Подольск. у.
Навми́сне, нар. Нарочно, умышленно, намѣренно.
Обвихнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Обвиться. Та срібная сережка — Марусенька, золотий перстенек — Василенко та й обвихнувся коло ручки, коло її русої кісочки. Мил. 134.
Перескакувати, -кую, -єш, сов. в. перескочити, -чу, -чиш, гл. Перескакивать, перескочить, перепрыгнуть. Тече річка невеличка, схочу — перескочу. Чуб. V. 196.
Півсонно нар. Въ полуснѣ. Желех.
Трусак, -ка, м. = трусь. Вх. Зн. 71.
Чарівкий, -а́, -е́ Чарующій. О, чорні брівки чарівкі. Волч. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗЯБЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.