Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зябрій

Зябрій Cм. зюбрій.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 191.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЯБРІЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЯБРІЙ"
Дурносмі́х, -ха, м. Смѣющійся безъ повода. Конст. у.
Ду́чечка, -ки, ж. Ум. отъ дучка.
Жара́, -ри́, ж. = спека. Сонце світило стиха, без жари. К. ЧР. 4.
Каламутити, -мучу, -тиш, гл. 1) Мутить, возмущать. А що се ти, собачий сину, тут каламутиш берег мій? Гліб. 2) Смутить, смутьянить, возмущать людей.
Камень, -ню, м. = камінь.
Обповивати, -ва́ю, -єш, сов. в. обпови́ти, -в'ю, -єш, гл. 1) Обвивать, обвить. Дивлюсь, аж приятель (хміль) за гілку зачепився, а трохи згодом глядь — всю рожу обповив. Греб. 371. 2) Пеленать, спеленать.
Порозвінчувати, -чую, -єш, гл. Развѣнчать (многихъ).
Скликати, -ка́ю, -єш, сов. в. скликати, -чу, -чеш, гл. Сзывать, созвать. Усе військо своє докупи у громаду скликає. Макс. Дзвін до церкви, скликає, а сам в ній не буває. Ном. № 162.
Старожил, -ла, м. Старикъ. Сирітка кинулась до ніг, поклонці тричи положила і обнімавши старожила, біліла любочка як сніг. Мкр. Г. 35.
Чулість, -лости, ж. Чувствительность, нѣжность.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗЯБРІЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.