Ди́би, -бів, ж. мн. 1) Ходули. 2) Колодки, деревянныя бревна съ отверстіями внутри, куда вкладываются ноги арестантовъ. Забили їх у диби. Будем літо літувати в Станікові на риночку, в тяжких дибах, в зелізочку. Ум. Ди́бки, диби́ці, ди́бці. Ой дубові дибки, залізні кайдани! по степах ви, по комишах наших розганяли. Ой на нот диби, на руки дибиці, — оце тобі, вражий сину, славні молодиці.
Зга́дка, -ки, ж. Воспоминаніе. . Почали ми тиху розмову-згадування.
Ігранка, -ки, ж. Игра.
Мокри́ця, -ці, ж. 1) Раст. Alsine media. 2) = мокрина.
Мостни́ця, -ці, ж. Толстая доска, половица.
Облесно нар. = облесливо.
Повідьміти, -мі́ю, -єш, гл. Сдѣлаться вѣдьмой.
Порозставатися, -таємо́ся, -єте́ся, гл. Разстаться (о многихъ).
Потолоччя, -чя, с. Измятое мѣсто въ травѣ или хлѣбѣ, измятые трава или хлѣбъ. Наша пані охоча зібрала потолоча житнеє й пшеничнеє.
Спіх, -ху, м. Поспѣшность, скорость, спѣхъ, проворство. За дівкою було дуже багато снопів (нажатих), а св. Петро й каже: Господи милостивий, де цій дівці пара, шо вона має спіх такий? У роботі багато сміху, — то мало спіху. Знай виводить та виводить, а спіху нема. Ум. спішо́к.
