Бізувати, -вую, -єш, гл.
1) Ручаться, утверждать.
2) Быть въ состояніи. Багато їх маєш, мабуть, — та не бізуєш годувати.
3) — дарабою. Управлять плотомъ.
Дворя́к, -ка́, м. = Двора́к. Ум. Дворя́ченько. Став дворяченько да став на поміст, прилітає до дворяка вість. — Здоров, здоров, пане зятю, чужий та не наш, бо вже твоїй миленької на світі не мат.
Додо́лу Cм. Діл. Ум. Додо́лку, додо́лоньку, додо́лочку.
Крамарчук, -ка, ж.
1) Сынъ торговца.
3) Незначительный торговецъ.
3) Приказчикъ.
Позапаковувати, -вую, -єш, гл. Упаковать (во множествѣ).
Попогрякати, -каю, -єш, гл. Погремѣть много. Попогрякав (грім).
Смілість, -лости, ж. Смѣлость. Сей мені хміль не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати.
Сцати, сцу, спиш, гл. Сосать. Ласкаве телятко дві матки буде сцати, а злісливе, то й одна не дасть.
Тандитниця, -ці, ж. Старьевщица, ветошница. Ум. танди́тнична.
Ущуліти, -лію, -єш, гл. Замолкнуть, затихнуть. Гомонимо, гомонимо, а потім ущуліємо.
