Видимання, -ня, с. Выдуваніе.
Відерник, -ка, м.
1) Дѣлающій ведра.
2) Горшокъ, чугунъ вмѣстимостью въ 1 ведро. Купила собі горщик-відерник.
Дзє́кання, -ня, с. Употребленіе дзє вмѣсто де.
Заподі́яти, -ді́ю, -єш, гл. 1) Сдѣлать, причинить. Ні, ні, Господь не заподіє злого! Вівця! Що вона кому заподіє? — смерть собі. Наложить на себя руки. Сам собі смерть заподію. Смерть би собі заподіяв, як би гріха за те не було. 2) Подѣлать (колдовствомъ). Це їй так було заподіяно.
Капаний, -а, -е. Вышитый, испещренный вышивками въ видѣ розеты. Як ідете, хлопці, в танець, — повмивайте пальці, та щоби сте не зваляли капані рукавці.
Ляпота́, -ти, ж. Предметъ, который шлепаетъ или по которому шлепаютъ, хлопаютъ; встрѣчается въ загадкѣ на сито: Прийшла кума до куми: «дай, кумо, ляпати, поляпати та й пійти.
Обійти, -ся. Cм. обіходити, -ся.
Придолоб, -ба, м. = граділь.
Сірозем, -му, м. Сѣрая земля.
Тороплений, -а, -е. Оторопѣвшій, ошеломленный, одурѣлый, пугливый. Стояла довго тороплена. Звірюка до огню підскочив, підскочив, озирнувсь, мов тороплений сів, бо зроду вперше він огонь уздрів. Насторошать уші тороплені коні. Тороплена дитина.
