Бильце, -ця, с.
1) Ум. отъ било.
2) Рамы у люльки. Шовковії вервечки, золотії бильця, срібні колокільця, мальована колисочка. Колихала цілу ніч і бильця з рук не пускала.
3) Часть ткацкаго инструмента, называемаго блят (Cм.)
4) Часть витушки (Cм.)
5) Балочка въ ульѣ, къ которой пчелы прикрѣпляютъ восчину.
6) Часть лозовой корзины: «продольный брусокъ вверху и внизу корзины».
7) Одна изъ частей воротъ.
8) Брусъ въ боронѣ, въ которомъ укрѣплены зубья. Треба було розбірати двоє бильців у бороні.
9) Обручъ въ рыболовномъ снарядѣ, называемомъ хватка.
10) Часть крыши оборога (Cм. оборіг 1) — половинка стропилъ.
Лю́бість, -бости, ж. 1) Любовь. Заміж пішла по любости. Не білись, личко біленькеє, будуть к тобі гості, гості не з любости, а од нелюба старости. Нехай о тім увесь світ знає, же з любости смерть буває. 2) Пріятность; удовольствіе. до любости бути кому. Нравиться. робити до любости. Въ свое удовольствіе дѣлать, по своему желанію. Боклаги з напитками і всякі ласощі. Пий і їж до своєї любости, хто хочеш.
Натуркати Cм. натуркувати.
Пекарювати, -рю́ю, -єш, гл. Заниматься хлѣбопеченіемъ.
Писаренко, -ка, м. Сынъ писаря. Галасають і читають дяк і дяченята, писарь сельський, писаренко й деякі хлоп'ята.
Повідкидати, -да́ю, -єш, гл. Отбросить (во множествѣ).
Попереважувати, -жую, -єш, гл. Перевѣсить (многое).
Розгорити, -рю, -риш, гл. Добыть съ трудомъ, съ горемъ пополамъ. Десь би собі розгорне шматочок дерева.
Цятка, -ки, ж. 1) Ум. отъ цята. Крапинка, пятнышко, точка. Коли б подивитись на землю з неба, то й вона б здавалась нам, як і инші світила небесні, кругленькою цяткою. 2) Капля, капелька. 3) Кусочекъ перламутра, употребляемый для инкрустированья пороховницы изъ оленьяго рога. 4) мн. Родъ орнамента, употребляемаго при раскраскѣ косяковъ и ранъ дверей и оконъ. Ум. ця́точка.
Шатро, -ра́, с. Шатеръ. Шатро край шляху розп'яли. Щатром (цигани) стоять, каже, за селом.
