Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зцілення

Зцілення, -ня, с. 1) Соединеніе въ одно цѣлое. 2) Исцѣленіе. Ісцілення душі і тілес. Чуб. I. 165.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 189.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЦІЛЕННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЦІЛЕННЯ"
Вигинатися, -наюся, -єшся, гл. Изгибаться, выгибаться.
Жаля́чка, -ки, ж. = жалива. Желех.
Заваджа́ти, -джа́ю, -єш, гл. = і заважати.
Зако́т, -ту, м. Отворотъ. Чоботи з червоним закотом. МВ. ІІІ. 94. Одягання з закотами, а коміра нема. Борз. у.
Зотхати, -ха́ю, -єш, сов. в. зотхну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = зітхати, зітхнути. Вийди на могилу та й зотхни тяженько. Чуб. III. 117. Зотхнув до Бога, далі занімів. Федьк. І. 29.
Кам'яний, -а, -е. = каменний. Жінка і кам'яну гору пересіче. Ном. № 9080. Стояло ж там шість кам'яних водників. Єв. І. II. 6. І жив він... у кам'яній горі. МВ. І. 99. Десь у тебе, мати, кам'янеє сердечко. Мет. 203.
Панцерний, -а, -е. 1) Панцерный, броненосный. 2)військо. Кирасиры. Кличе пишний пан Єрема перед себе Голку, — молодого отамана панцерного полку. K. Досв. 146. Панцерні бояре К. ЦН. 290.
Поляна, -ни, ж. = полявина. Зміев. у. Од сих печер полою розляглась чимала поляна, оточена лісом і густою зарослею чагарника. Стор. МПр. 128. Вийшов на чистий пляць, на поляну, сів на оддишку. Чуб. II. 594. Ум. поля́нка, поляночка. Чуб. V. 477.
Туди нар. Туда. І сюди гаряче, і туди боляче. Посл. а я й не туди то! А мнѣ и невдомекъ.
Шурубалки, -ків, м. Куски тѣста, прилипшіе къ рукамъ во время мѣшенія его.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗЦІЛЕННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.