Вишкандибуватися, -буюся, -єшся, гл. При игрѣ въ шкандибки забрасывать палку дальше другихъ, пуская при этомъ ее колесомъ, чтобы она ударялась о землю то однимъ концомъ, то другимъ.
Додрібуши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Дѣлать быстро слѣдующія одно за другимъ движенія до какого либо времени, случая. Взяв москаль ціпа і почав швидко-швидко ним дрібушити.... Добрібушився москаль, що батьків бич та зачепив москалевого.
Зани́шкнути, -ну, -неш, гл. Утихнуть, умолкнуть. Гомоніли, гомоніли, а далі й занишкли. Занишкніть, уха наставляйте і слухайте, що я скажу.
Зневолення, -ня, с. Лишеніе свободы; принужденіе.
Кладня, -ні́, ж. Копна хлѣба на полѣ въ 15 — 20 сноповъ.
Немошний и немощний, -а, -е. Немощный, безсильный. Нападав її якийсь гнів немошний. Думки... підрізують немощну силу. І немощну мою душу за світ посилаю. Руки у нас немощні уже... не працюють, як колись.
Поїхати, -їду, -деш, гл. Поѣхать. Сідлай, козаче, коня вороного, та поїдем вінчатися до попа чужого. Поїдьмо, кажу, дідусю, в ліс да нарубаєм дров.
Прилипати, -па́ю, -єш, сов. в. прили́п(ну)ти, -ну, -неш, гл.
1) Прилипать, прилипнуть.
2) Приставать, пристать. Прилип до мене, як шевська смола до чобота.
Сількісь, сількось, нар. Ладно, все равно, согласенъ. Та вже сількось, нехай бють. Та сількось, каже, мені, однаково тягать той год.
Спотворювати, -рюю, -єш, сов. в. спотво́рити, -рю, -риш, гл.
1) Уродовать, изуродовать, исказить, обезобразить. Лихо не вморить, так спотворить.
2) Портить, испортить, избаловать. Такий хлопець натуристий. Чи ми його так малим спотворили? А тепер, як чого схотів, так щоб було!
