Випльовувати, -вую, -єш, сов. в. виплювати, -люю, -єш и виплюнути, -ну, -неш, гл. Выплевывать, выплюнуть. Душ не виплювати. Тоді чорт — нічого робить — взяв та й виплював росписку.
Гладити, -джу, -диш, гл.
1) Гладить, равнять. Туди гладь, куди шерсть лежить. гладити дорогу. Выпивать на дорогу. Также: гладити «додому» и «з дому».
2) Переносно: ласкать, лелѣять. Усміх милий, аж по душі гладить,
3) Окончательно очищать отъ шелухи. Просо гладити.
4) Уничтожать. Господь... гріхи гладить, до неба провадить.
Мокрі́сінько нар. Совершенно мокро.
Озвіз, -во́зу, м. = узвіз.
Піжити, -жу, -жиш, гл.
1) О дождѣ: сильно лить.
2) Бить, колотить (человѣка). Як же хлопці зачнуть піжить, то аж пір'я летить.
Позаводити, -джу, -диш, гл.
1) Завести (многихъ). Сини позаводять коней у ліс.
2) Завести, устроить (во множествѣ). Позаводив... роскіш. В декотрих селах попи і пани позаводили школи.
Порахунок, -нку, м. Разсчетъ.
Ратуш, -ша, м. = ратуша 1.
Удатний, -а, -е. 1) Способный. Чіпка до хазяйства такий удатний. На все вдатні — до любощів, до пісень.
2) Удачный.
Шмондя, -ді, об.
1) Нечистоплотный человѣкъ.
2) ж. Безнравственная женщина.
