Безус, -са, м. Человѣкъ, у котораго нѣтъ усовъ.
Горихвіст, -хвоста́, м. Птица. Lusciola phaenicurus (и tithys).
Гробови́й, -а́, -е́. Могильный, гробовой. Треба бідувати до гробової дошки.
Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. По дівчинонці дзвони дзвонили.
Порозлягатися, -гаємося, -єтеся, гл. Разлечься (о многихъ). Порозлягались любісінько на голих лавках, підмостивши під голови свої кожушки.
Прочинок, -нку, м. Пробужденіе.
Риндза, -зи, ж. Родъ творога, приготовленнаго въ желудкѣ молодаго ягненка или теленка.
Темнісінький, -а, -е. Совершенно темный. Всіх покрила темнісінька (нічка), як діточок мати.
Фанель, -лі, ж. Фланель.
Чемерчина, -ни, ж. = чемерка. Чемерчина по коліна, що дівчина шила.
