Відбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Козак нагайкою стріли відбиває. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. Він дівчину відіб'є.
Гру́ба, -би, ж. Печка для отапливанія, комнатная печь. Принеси цеглинку, або кахлю з груби. Товстий такий, як груба. Ум. Гру́бка.
Заметуши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Засуетиться.
Куцорогий, -а, -е. Съ короткими рогами.
Лі́рик, -ка, м. Лирикъ, лирическій поэтъ. Всі лірики об'являються змолоду.
Нікчемно нар. Ничтожно; ни къ чему не годно.
Піддружий, -жого, м. На свадьбѣ помощникъ дружка. Поперев'язували дружка і піддружого рушниками довгими.
Плавня, -ні, ж. Пойма, тростниковыя и камышевыя заросли, частью постоянно затопленныя, частью затопляемыя только весною во время половодья, перемѣшанные съ заливными сѣнокосами.
Плідливий, -а, -е. Плодовитый. Жиди плідливі.
Фльондра, -ри, ж. = хльорка.
